Біллі Айліш народилася 2001 року в Лос-Анджелесі, в сім’ї музикантів. Її батько, Патрік О’Коннелл — продюсером і звукорежисер, а мати Меггі Бейрд — танцівниця та хореограф. Сама Біллі почала писати пісні у віці 11 років, паралельно займаючись хореографією, а допомагав їй у цьому брат Фіннеас О’Коннелл, який досі є співавтором всіх головних синглів та релізів співачки.
Перший її успішний сингл Ocean Eyes вийшов у 2015 році і одразу приніс їй світове визнання. Загалом у синглу досить цікава історія: Фіннеас О’Коннелл спочатку написав Ocean Eyes для власного гурту, але дозволив своїй сестрі взяти її для однієї з хореографічних постановок. Одного вечора Фіннеас і Біллі Айліш завантажили пісню на SoundCloud, щоб учитель танців Біллі зміг використати її для шоу, а наступного дня вони прокинулися й побачили, що пісня стала вірусною.
2017 року Біллі представила мініальбом з чотирьох каверів на Ocean Eyes. Того ж року, після низки окремих синглів, серед яких Bellyache, Bored та Copycat, співачка випустила дебютний EP Don’t Smile At Me та відправилась в тур на його підтримку. Реліз неочікувано стартував на 14 сходинці чарту Billboard 200 та став основою подальшої популярності Біллі.
У 2019 році вийшов її дебютний альбом When We All Fall Asleep, Where Do We Go?, який став для Айліш проривом на музичній сцені. Саме тут Біллі підкорила своїх фанатів похмурими та меланхолійними синглами bad guy, bury a friend та when the party’s over.
За цей альбом Біллі Айліш отримала не тільки широку популярність та визнання критиків, а й численні нагороди, включно зі статуеткою «Греммі» за «Альбом року» та «Виконавиця року» і нагородою BRIT Awards як найкраща міжнародна артистка року.
На «Греммі-2020» Біллі стала найуспішнішою номінанткою та побила рекорд премії як наймолодший артист та перша жінка, яка одразу отримала статуетки у чотирьох головних номінаціях.
Після виходу дебютного альбому Біллі продовжила свій успіх, випускаючи додаткові сингли та альбоми. Її другий студійний альбом Happier Than Ever вийшов у 2021 році — у ньому співачка стала більш відкритою до аудиторії щодо своїх переживань та думок, а в музичному плані багато експериментувала з електропопом. Успіх релізу не змусив себе чекати: ще до виходу лонгплей поставив рекорд за передзамовленнями на Apple Music, зібравши понад мільйон замовлень на стримінгу, та приніс співачці «Греммі» за «Альбом року».
Якщо на початку кар’єри Біллі сформувала образ загадкової та закритої в собі молодої дівчини, то з кожним роком вона все більше відкривалась публіці. Так 2022 року в інтерв’ю з Девідом Леттерманом Біллі вперше зізналась, що живе з синдром Туретта. Вона сказала, що тики були для неї значною проблемою в дитинстві, але вона навчилася їх контролювати, а в цілому захворювання «зробило її тією, ким вона є». За словами Айліш, публічною розповіддю про це вона хотіла дати знак іншим людям, що страждають від хвороби, що «вони не одні» і мають шанс на щасливе та повноцінне життя.
Ще одна важлива складова творчості Біллі Айліш — її роботи для кіноіндустрії. Так у 2020 році вона записала саундтрек до останньої частини фільму про Джеймса Бонда No Time To Die, ставши наймолодшою авторкою пісня для стрічок «бондіани», а у 2021 році вона випустила Lo Vas a Olvidar спільно зі співачкою Розалією, який став саундтреком до серіалу «Ейфорія». У 2023 році її сингл What Was I Made For?, створений для фільму «Барбі», став одним з найпопулярніших саундтреків картини та отримав п’ять номінацій на «Греммі», включно з головними категоріями «Запис року» та «Пісня року».
